Поділ майна у “цивільному шлюбі”

У багатьох виникає питання, як же ділиться майно чоловіка та жінки, що проживають разом, якщо шлюб між ними не зареєстровано.

Перш за все, варто звернути увагу на ст. 74 Сімейного кодексу  України, в якій зазначено наступне: “Якщо жінка та чоловік  проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в  будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного  проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності”.

Тобто, правовий статус майна подружжя та осіб, що просто проживають  однією сім’єю є однаковим. Таким чином, особі, яка звертається до суду, необхідно довести в  першу чергу те, що вона проживала однією сім’єю з іншою особою та що майно, яке вона просить поділити, належить їй та іншій особі на праві спільної сумісної власності.

У судовому порядку це зробити досить непросто, адже варто зібрати  необхідні докази, що свідчать про факт спільного проживання. Такими  доказами можуть бути показання свідків, фотографії, на яких  зображено спільне проживання (на підтвердження спільного відпочинку,  ведення побуту тощо).

Визначальне значення при поділі того чи іншого майна має також час  початку спільного проживання. Згідно судової практики, у більшості випадків, якщо друга особа не наводитиме інших доказів,  підтвердження свідками факту спільного проживання є достатнім для  суду.

Також, однією з головних вимог звернення до суду є те, що особи, які  проживають разом, не можуть одночасно перебувати в будь-якому іншому  шлюбі. У такому випадку майно, набуте парою, не підпадатиме під  поняття «спільна сумісна власність» у розумінні сімейного законодавства.

Одним із важливих питань при поділі спільного майна, набутого  особами в цивільному шлюбі, є розмір часток у такому майні. За загальним правилом, частки чоловіка та жінки є рівними.

Однак, при розгляді справи про поділ спільного майна особа, яка вважає, що воно набуте за особисті, а не за спільні кошти, для збільшення своєї частки в майні або його вилучення з переліку  спільного майна повинна надати відповідні докази. Так, основними аргументами можуть бути докази про те, що один з учасників фактичних  шлюбних відносин за період спільного проживання не мав достатніх коштів для придбання або покращення стану майна.

Доказами можуть слугувати ті документи, які можуть підтвердити наявність заробітку чи іншого доходу або документи, що підтверджують  витрати на спільне майно.