a

Facebook

Copyright © 2019 Адвокат Деркач Денис

8:00 - 18:00

Ми працюємо з пн. по пт.

Телефонуйте для консультації

Facebook

Пошук
Меню
 

Новини / статті

Деркач Денис - адвокат > Новини / статті

ДТП з вини пішохода: коли і як відповідає пішохід?

Досить часто трапляються випадки, коли нехтуючи власною безпекою та здоров’ям, а також правилами дорожнього руху, з вини пішоходів трапляються ДТП, наслідками якого можуть бути як завдання шкоди здоров’ю пішоходу або ж водію, так і завдання матеріальних збитків автомобілю. В даному дописі розміщена корисна інформація щодо того, у яких випадках за завдані збитки буде відповідати пішохід та яка відповідальність для нього існує. Наприклад, випадками коли ДТП трапляється з вини пішохода можуть бути такі: транспорт збив пішохода, який переходив проїжджу частину поза пішохідним переходом, якщо є розділювальна смуга, а також в місцях, де встановлено огородження; водій скоїв наїзд на пішохода, який тривалий час стояв...

Досить часто трапляються випадки, коли нехтуючи власною безпекою та здоров’ям, а також правилами дорожнього руху, з вини пішоходів трапляються ДТП, наслідками якого можуть бути як завдання шкоди здоров’ю пішоходу або ж водію, так і завдання матеріальних збитків автомобілю.

В даному дописі розміщена корисна інформація щодо того, у яких випадках за завдані збитки буде відповідати пішохід та яка відповідальність для нього існує.

Наприклад, випадками коли ДТП трапляється з вини пішохода можуть бути такі:

  • транспорт збив пішохода, який переходив проїжджу частину поза пішохідним переходом, якщо є розділювальна смуга, а також в місцях, де встановлено огородження;
  • водій скоїв наїзд на пішохода, який тривалий час стояв на проїжджій частині, при цьому зупинка пішохода не пов’язана із забезпеченням безпеки руху;
  • пішохід рухався по проїжджій частині, коли можна було йти по тротуару або пішохідній доріжці;
  • в інших випадках (коли пішохід раптово вибіг на проїжджу частину, не впевнившись у відсутності транспорту, що наближається та ін.)

Варто одразу зазначити, що випадки, коли винним у ДТП є пішохід бувають різноманітні та в кожному конкретному випадку є відповідні нюанси та причини наїзду на пішохода, а тому для з’ясування вини в ДТП, ступеня заподіяної шкоди здоров’ю учасникам ДТП та інших обставин, в межах розгляду справи можуть проводитися судово-медична експертиза та автотехнічна експертиза.

Яка відповідальність передбачена для пішохода, якщо з його вини сталася ДТП?

  • Адміністративна

Адміністративна відповідальність настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, а також у випадку, якщо в результаті цих дій потерпілому були заподіяні легкі тілесні ушкодження.

Так, згідно Кодексу про адміністративні правопорушення, непокора пішоходів сигналам регулювання дорожнього руху, перехід ними проїзної частини у невстановлених місцях або безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, невиконання інших правил дорожнього руху тягнуть за собою попередження або накладення штрафу в розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Якщо була спричинена аварійна обстановка – накладення штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин.

  • Цивільно-правова відповідальність

Згідно положень ЦК України (ст..1166), шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Досить довгий час суди не застосовували дану норму та існувала судова практика, згідно якої, якщо пішохід сам постраждав у ДТП, то в позові власника до нього про відшкодування шкоди відмовляли. Однак, нещодавно Верховним судом у справі № 296/2509/16-ц було винесено рішення від 20 листопада 2019 року, в якому зазначається, що пішоходи, які опинилися винуватцями ДТП, тепер зобов’язані відповідати матеріально за свої дії.

Відтак, у водіїв тепер з’явилася можливість вимагати відшкодування шкоди, завданої з вини пішохода.

Враховуючи вищевикладене, ми закликаємо всіх учасників дорожнього руху, як пішоходів, так і водіїв, бути обережними на дорогах та дотримуватися правил дорожнього руху, аби уникнути неприємних наслідків у вигляді шкоди здоров’ю або ж майну.

Особливості купівлі-продажу товарів через інтернет

З розвитком технологій та економічної діяльності електронна комерція стрімкими темпами набуває популярності та з кожним днем залучає все більше і більше покупців. Кожен з нас щонайменше один раз користувався послугами інтернет-магазинів для того, щоб замовити певний товар (починаючи з офісного приладдя чи то одягу і закінчуючи меблями). Які особливості такого «договору купівлі-продажу» з використанням мережі інтернет та чим це питання регулюється в Україні? Варто зазначити, що окрім Закону України «Про захист прав споживачів», який встановлює права та гарантії покупців та продавців та Цивільного кодексу, спеціальним законом для такого виду правовідносин є Закон України «Про електронну комерцію» . Яка правова природа договору купівлі-продажу...

З розвитком технологій та економічної діяльності електронна комерція стрімкими темпами набуває популярності та з кожним днем залучає все більше і більше покупців. Кожен з нас щонайменше один раз користувався послугами інтернет-магазинів для того, щоб замовити певний товар (починаючи з офісного приладдя чи то одягу і закінчуючи меблями). Які особливості такого «договору купівлі-продажу» з використанням мережі інтернет та чим це питання регулюється в Україні?

Варто зазначити, що окрім Закону України «Про захист прав споживачів», який встановлює права та гарантії покупців та продавців та Цивільного кодексу, спеціальним законом для такого виду правовідносин є Закон України «Про електронну комерцію» .

Яка правова природа договору купівлі-продажу з використанням мережі інтернет?

За законом України «Про захист прав споживачів» ці правовідносини регульовані статтею 13, яка застосовує поняття «укладення договору на відстані», тобто з використанням засобів дистанційного зв’язку.

З прийняттям Закону «Про електронну комерцію» у 2015 році з’явилося законодавче закріплення таких термінів, як «електронний договір», «електронний правочин», «електронне повідомлення», «інтернет-магазин» та ін.. Таким чином, наразі ми маємо правове регулювання правовідносин (попри недосконалість), що виникають з електронної торгівлі в мережі інтернет.

Які основні особливості купівлі продажу з використанням мережі інтернет?

  • Продавцеві встановлюється обов’язок надання споживачу визначеної інформації про товар та продавця. Це відомості про: найменування продавця (виконавця), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії; основні характеристики продукції; ціну, включаючи плату за доставку, та умови оплати; гарантійні зобов’язання та інші послуги, пов’язані з утриманням чи ремонтом продукції; порядок розірвання договору та ін. У разі ненадання такої інформації продавець несе відповідальність у вигляді штрафних санкцій згідно ст..23 Закону «Про захист прав споживачів».

Така інформація може бути надана, зокрема, в форматі електронного повідомлення.

  • Окрім того, в Законі про електронну комерцію встановлюються такі вимоги до продавців товарів, робіт, послуг в електронній комерції:

під час своєї діяльності та у разі поширення комерційного електронного повідомлення вони повинні забезпечити прямий, простий, стабільний доступ споживачівдо такої інформації:

  • повне найменування юридичної особи або ПІБ фізичної особи – підприємця;
  • місцезнаходження юридичної особи або місце реєстрації та місце фактичного проживання ФОП;
  • адреса електронної пошти та/або адреса інтернет-магазину;
  • ідентифікаційний код для юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків для фізичної особи – підприємця
  • відомості про ліцензію (серія, номер, строк дії та дата видачі), якщо господарська діяльність підлягає ліцензуванню;
  • щодо включення податків у розрахунок вартості товару та, у разі доставки товару, – інформація про вартість доставки.
  • Як і у випадку придбання товару безпосередньо у продавця, у разі купівлі товару через інтернет-магазин споживач так само має право розірвати договір купівлі-продажу протягом 14 днів з моменту одержання товару чи його першої поставки (якщо товар поставляється частково);
  • У деяких випадках споживач НЕ МАЄ ПРАВА повернути товар, куплений через інтернет-магазин, зокрема якщо:

1) ціна товару або послуги залежить від котировок на фінансовому ринку, тобто поза контролем продавця;

2) договір стосується виготовлення або переробки товару на замовлення споживача, тобто якщо товар не може бути проданий іншим особам або може бути проданий лише з істотними фінансовими втратами для продавця;

3) споживач відкрив аудіо- чи відеокасету або носій комп’ютерного забезпечення, які постачаються запечатаними;

4) договір стосується доставки періодичних видань;

5) договір стосується лотерей чи інших азартних ігор.

  • Продавець повинен поставити товар не пізніше 30 днів з моменту згоди споживача на укладення такого договору купівлі продажу. Звідси постає питання: що ж вважається згодою споживача на укладення договору?
  • Згода споживача (згідно Закону «Про електронну комерцію») може бути виражена у заповненні певних бланків (формулярів) в електронній формі, у формі надсилання продавцю електронного повідомлення а також в інших формах, що визначено самими суб’єктами господарювання в інформаційних системах.

Окрім таких основних вимог, є ще багато дрібних моментів, що стосуються купівлі-продажу товарів та послуг через Інтернет-комерцію і охопити їх всіх в одному дописі досить складно. Оскільки правове регулювання такого виду діяльності є новим для України, то наразі велика кількість продавців (інтернет-магазинів) не ознайомлені з новітніми вимогами до провадження такого виду діяльності, а відтак будь-яке порушення може нести за собою відповідальність, яка передбачена законом. Відтак, ми радимо звертатися до кваліфікованих юристів з метою приведення підприємницької діяльності у сфері електронної комерції до вимог сьогодення!

Спрощення порядку розкриття банківської таємниці

Нещодавно, 28 листопада 2019 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів». В зв’язку з прийняттям даного закону, тепер діє спрощений порядок розкриття банківської таємниці на вимогу деяких державних органів. Органи, які можуть без згоди суду отримати інформацію про банківську таємницю: Служба безпеки України; Державне бюро розслідувань; Національна поліція; Національне антикорупційне бюро України; Антимонопольний комітет України; Офіс генерального прокурора України. Відтепер вищеперераховані органи можуть отримати за письмовим запитом без рішення суду доступ до інформації про операції за рахунками...

Нещодавно, 28 листопада 2019 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів». В зв’язку з прийняттям даного закону, тепер діє спрощений порядок розкриття банківської таємниці на вимогу деяких державних органів.

Органи, які можуть без згоди суду отримати інформацію про банківську таємницю:

  • Служба безпеки України;
  • Державне бюро розслідувань;
  • Національна поліція;
  • Національне антикорупційне бюро України;
  • Антимонопольний комітет України;
  • Офіс генерального прокурора України.

Відтепер вищеперераховані органи можуть отримати за письмовим запитом без рішення суду доступ до інформації про операції за рахунками осіб, у тому числі й інформацію про контрагентів, навіть якщо це клієнти іншого банку.

В зв’язку з вищезазначеними змінами, варто нагадати, що ж вважається банківською таємницею згідно Закону.

Банківською таємницею, зокрема, є:

1) відомості про банківські рахунки клієнтів

2) операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди;

3) фінансово-економічний стан клієнтів;

4) системи охорони банку та клієнтів;

5) інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи – клієнта, її керівників, напрями діяльності;

6) відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація;

7) інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню;

8) коди, що використовуються банками для захисту інформації;

9) інформація про фізичну особу, яка має намір укласти договір про споживчий кредит, отримана під час оцінки її кредитоспроможності.

Податок на нерухомість у 2020 році

Як відомо, згідно законодавства, власники житлової нерухомості, що перевищує встановлений ліміт по її площі, зобов’язані сплачувати податки на нерухомість. Так, згідно .п.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПКУ Податок на житлову нерухомість сплачують фізичні особи - власники житлової нерухомості, якщо площа житла, що перебуває  в їх власності перевищує встановлений ліміт – для квартир - 60 кв. м; для приватних будинків - 120 кв. м. Податок сплачують за площі нерухомості, що перевищують встановлений ліміт, до прикладу,  якщо квартира площею 100 кв.м., то податок сплачується за 40 кв.м.. Розмір податку встановлюють за своїм рішенням сільські, селищні, міські ради або ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом...

Як відомо, згідно законодавства, власники житлової нерухомості, що перевищує встановлений ліміт по її площі, зобов’язані сплачувати податки на нерухомість.

Так, згідно .п.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПКУ Податок на житлову нерухомість сплачують фізичні особи – власники житлової нерухомості, якщо площа житла, що перебуває  в їх власності перевищує встановлений ліміт –

  • для квартир – 60 кв. м;
  • для приватних будинків – 120 кв. м.

Податок сплачують за площі нерухомості, що перевищують встановлений ліміт, до прикладу,  якщо квартира площею 100 кв.м., то податок сплачується за 40 кв.м..

Розмір податку встановлюють за своїм рішенням сільські, селищні, міські ради або ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування території громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості, проте ставка податку НЕ МОЖЕ БУТИ БІЛЬШОЮ ніж 1,5% від мінімальної зарплати, встановленої законом на 01 січня звітного  (податкового) року за 1 квадратний метр (п.п.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПКУ).

Оскільки у 2020 році мінімальна заробітна плата становить  4723 гривень, то максимальна ставка податку становитиме 70,84 грн. за кв. м..

Податкові повідомлення – рішення мають прийти до 1 липня 2020 року, а сплатити суму визначеного в ньому податку потрібно протягом 60 днів після його отримання.

Власники житлової нерухомості, які мають платити податок, але не отримали податкового повідомлення-рішення, можуть звернутися в податкову добровільно та провести звірку даних щодо:

– об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;

– розміру загальної площі об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;

– права на користування пільгою із сплати податку;

– розміру ставки податку;

– нарахованої суми податку.

У разі якщо податкові органи відобразять такий об’єкт нерухомості в базі (наприклад, після операції з купівлі-продажу, оформлення в реєстрі), власнику доведеться заплатити податок відразу за останніх три роки.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ, що відповідно до пп. 266.7.1 ПКУ за наявності у власності об’єкта житлової нерухомості, у тому числі його частки, загальна площа якого перевищує 300 кв. м. (для квартири) та/або 500 кв.м (для будинку), сума податку збільшується на 25 тис гривень на рік за кожен такий об’єкт житлової нерухомості (його частку).

Комерційне найменування бізнесу: важливі моменти

Всім суб’єктам господарювання, які мають власний бізнес, або тільки планують його створити ми радимо підходити серйозно до вибору та реєстрації комерційного найменування, адже порушення встановлених  вимог законодавства до його найменування може призвести як до її зміни з можливим відшкодуванням збитків, так і до накладення штрафу у розмірі до 5% доходу за попередній рік. Фірмовим (комерційним) найменуванням є назва, якою юридична особа або ФОП позначають себе на ринку і яка використовується для їх ідентифікації в господарських (комерційних) відносинах. Як правильно обрати комерційне найменування? Першою вимогою, яка стосується вибору та реєстрації комерційного найменування бізнесу є те, що така назва не може співпадати з вже існуючим...

Всім суб’єктам господарювання, які мають власний бізнес, або тільки планують його створити ми радимо підходити серйозно до вибору та реєстрації комерційного найменування, адже порушення встановлених  вимог законодавства до його найменування може призвести як до її зміни з можливим відшкодуванням збитків, так і до накладення штрафу у розмірі до 5% доходу за попередній рік.

Фірмовим (комерційним) найменуванням є назва, якою юридична особа або ФОП позначають себе на ринку і яка використовується для їх ідентифікації в господарських (комерційних) відносинах.

Як правильно обрати комерційне найменування?

Першою вимогою, яка стосується вибору та реєстрації комерційного найменування бізнесу є те, що така назва не може співпадати з вже існуючим найменуванням. Окрім цього, найменування не повинне містити символіку комуністичного або нацистського режимів, найменування органів державної влади та місцевого самоврядування тощо.

Відповідно до норм законодавства, комерційне найменування:

1) не має вводити в оману споживачів щодо справжньої діяльності особи;

2) повинно мати вирізняльну здатність;

3) може бути однаковим для кількох осіб, тільки якщо це не вводить в оману споживачів щодо їх діяльності.

Захист права на комерційне найменування

Комерційне найменування має специфічну правову охорону, оскільки є об’єктом інтелектуальної власності. Право інтелектуальної власності на таке найменування виникає з моменту першого використання та охороняється без обов’язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки (ст.489 ЦКУ). Першим використанням можуть бути: державна реєстрація юридичної особи чи підприємця; згадки в рекламі, накладних, при реєстрації доменного імені тощо.

Разом з тим, Господарський кодекс визначає, що суб’єкт господарювання, комерційне найменування якого було включено до реєстру раніше, має пріоритетне право захисту перед будь-яким іншим суб’єктом, тотожне комерційне найменування якого включено до реєстру пізніше. Однак, на сьогоднішній день таких реєстрів в Україні не існує, а відтак, право інтелектуальної власності виникає з моменту першого використання.

Важливо! Однакові найменування ДОПУСТИМІ лише в тому випадку, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють або ж реалізують, та послуг, які ними надаються. Окрім цього, тотожні найменування допускаються також, якщо такі суб’єкти спеціалізуються на виробництві різних товарів та наданні різних послуг.

Яка відповідальність передбачена за неправомірне використання комерційного найменування?

Згідно ст.4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» неправомірним є використання імені, комерційного найменування, торговельної марки (знака для товарів і послуг), рекламних матеріалів, оформлення упаковки товарів і періодичних видань, інших позначень без дозволу суб’єкта господарювання, який РАНІШЕ почав використовувати їх або схожі на них позначення у господарській діяльності, що призвело чи може призвести до змішування з діяльністю цього суб’єкта господарювання.

Статтею 21 цього ж Закону передбачено штраф за таке порушення у розмірі до 5% доходу за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф, або до 170 тис. грн., якщо доходу немає або суб’єкт господарювання не надав такі відомості. Як наслідок, особу можна також зобов’язати припинити порушення та стягнути в судовому порядку відшкодування завданої шкоди.

! Використання  комерційного  найменування  може визнаватися неправомірним одночасно і за законодавством про захист економічної конкуренції, і за законодавством про право  інтелектуальної власності на комерційне найменування.

Таким чином, аби уникнути проблем із законом у господарській діяльності, варто завжди звертатися до кваліфікованих спеціалістів для відповідної консультації та юридичного супроводу всіх ваших дій у рамках бізнесу, адже навіть сама проста, на перший погляд, процедура вибору найменування може бути причиною порушень закону та штрафів.

Послуга «муніципальна няня»

Для батьків, які виховують дітей до 3-річного віку законодавством наразі встановлено додаткову гарантію. Так, 30 січня 2019 року в Україні було прийнято Постанову Кабміну, якою було затверджено порядок відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років “муніципальна няня”. Що передбачає така послуга і як  яким чином можна отримати отримати компенсацію за рахунок державних коштів? Згідно зазначеної постанови, муніципальна няня - будь-яка фізична особа-підприємець або юридична особа, яка надає послугу з догляду за дітьми, крім державних і комунальних закладів дошкільної освіти, та з якою укладено договір про здійснення догляду за дитиною до трьох років. Право на отримання компенсації послуги...

Для батьків, які виховують дітей до 3-річного віку законодавством наразі встановлено додаткову гарантію. Так, 30 січня 2019 року в Україні було прийнято Постанову Кабміну, якою було затверджено порядок відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років “муніципальна няня”. Що передбачає така послуга і як  яким чином можна отримати отримати компенсацію за рахунок державних коштів?

  • Згідно зазначеної постанови, муніципальна няня – будь-яка фізична особа-підприємець або юридична особа, яка надає послугу з догляду за дітьми, крім державних і комунальних закладів дошкільної освіти, та з якою укладено договір про здійснення догляду за дитиною до трьох років.
  • Право на отримання компенсації послуги мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які є батьками, усиновлювачами , опікунами дитини до трьох років і на законних підставах проживають на території України.
  • Компенсація послуги “муніципальна няня” виплачується заявнику у розмірі ПРОЖИТКОВОГО МІНІМУМУ НА ДІТЕЙ ВІКОМ ДО 6 РОКІВ, встановленого на 1 січня відповідного року, за кожну дитину, яку доглядає муніципальна няня (у 2020 році становить 1779 гривень). Важливо! Компенсація за послуги няні не скасовує декретні виплати, відпустку для догляду за дитиною та інші гарантії.
  • Призначення та виплата компенсації послуги “муніципальна няня” здійснюються структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві держадміністрації, виконавчого органу міської ради, ради об’єднаної територіальної громади.
  • Як отримати послугу?

1) Укласти договір з муніципальною нянею. Договір укладається у письмовій формі між отримувачем послуги “муніципальна няня” та муніципальною нянею. У договорі має бути визначено, зокрема, назву послуги, її обсяг із зазначенням конкретних заходів, умови та строк її надання, вартість, періодичність оплати, відповідальність сторін.

2) Протягом місяця після укладення договору заявник подає місцевому структурному підрозділу з питань соціального захисту населення за місцем свого проживання заяву та документи/відомості у паперовій або електронній формі. Повний перелік необхідних документів можна знайти у п.8 та 9 зазначеної Постанови (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/68-2019-%D0%BF)

  • Рішення про призначення/відмову у призначенні компенсації послуги “Муніципальна няня” приймається органом соцзахисту протягом 10 робочих днів, про що упродовж 3 робочих днів після його ухвалення повідомляє заявнику.

Підставами для відмови у призначенні компенсації можуть бути 1) подання пакета документів не в повному обсязі; 2) відсутність інформації про муніципальну няню в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

  • Компенсація послуги “муніципальна няня” виплачується заявнику щомісяця шляхом перерахування коштів органом соцзахисту на рахунок в установі банку, зазначений у заяві, до 10 числа місяця, наступного за місяцем, у якому до зазначеного органу соцзахситу надійшли документи, що підтверджують витрати на оплату муніципальній няні послуги “муніципальна няня”.
  • Державні виплати по даній послузі можуть бути припинені, якщо отримувач послуги не виконує визначені Постановою обов’язки, зокрема якщо останній не подає документи, що підтверджують оплату муніципальної няні, якщо ним було приховано або навмисно подано недостовірні відомості про здійснення догляду за дитиною до 3 років та в інших випадках.

Користуйтеся своїми гарантіями та можливостями ефективно!

Відмовили у прийнятті податкової декларації – як діяти?

Січень та лютий – це найвідповідальніші місяці для суб’єктів господарювання,адже в цей період вони зобов’язані подавати звітність до контролюючих органів. В практиці нерідко трапляються випадки, коли контролюючий орган відмовляється у прийнятті податкової декларації. У цьому дописі вас чекає корисна інформація щодо того, яка відмова є правомірною, а яка – ні, а також, як вам необхідно діяти у ситуації, коли вам відмовили у прийнятті декларації. Перш за все, варто розпочати з того, що відповідно до пункту 49.8 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є ОБОВ’ЯЗКОМ органу державної податкової служби. Імперативний характер наведеної норми означає, що податковий орган не має права не прийняти...

Січень та лютий – це найвідповідальніші місяці для суб’єктів господарювання,адже в цей період вони зобов’язані подавати звітність до контролюючих органів. В практиці нерідко трапляються випадки, коли контролюючий орган відмовляється у прийнятті податкової декларації. У цьому дописі вас чекає корисна інформація щодо того, яка відмова є правомірною, а яка – ні, а також, як вам необхідно діяти у ситуації, коли вам відмовили у прийнятті декларації.

Перш за все, варто розпочати з того, що відповідно до пункту 49.8 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є ОБОВ’ЯЗКОМ органу державної податкової служби. Імперативний характер наведеної норми означає, що податковий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених кодексом (особисто або через представника, поштою чи засобами електронного зв’язку).

Якщо вами було дотримано всіх вимог заповнення податкової декларації, то посадова особа ДПС зобов’язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом.

При цьому, як встановлено кодексом, податківець зобов’язаний перевірити наявність та достовірність лише визначених законом реквізитів. Такими реквізитами є: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;  звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім’я, по батькові) платника податків; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта; місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту; інформація про додатки, що додаються; ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості посадових осіб платника податків; підписи платника податку – фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, засвідчені печаткою платника податку (за наявності). В окремих випадках обов’язковими реквізитами можуть також бути: відмітка про звітування за спеціальним режимом; КВЕД; код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ;  індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період та інші відомості.

Водночас Податковим кодексом України передбачені спеціальні наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вищезазначених вимог. У такому разі орган державної податкової служби надає платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Разом з тим, якщо Ви переконані, що вами було вірно внесено всі відомості, передбачені Кодексом до податкової декларації, то така відмова є НЕПРАВОМІРНОЮ, адже інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, ДО ЇЇ ПРИЙНЯТТЯ ПЕРЕВІРЦІ НЕ ПІДЛЯГАЮТЬ.

У разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право:

– подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання;

– оскаржити рішення органу державної податкової служби в адміністративному (до Державної податкової служби України) або в судовому порядку (до адміністративного суду).

У разі оскарження відмови у судовому порядку, то позовні вимоги слід сформулювати як «про визнання протиправною відмови у прийнятті податкової декларації, поданої платником податків».

У разі якщо буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом (п. 49.13 ст. 49 ПК України).

Варто зазначити, що для строк для оскарження такого рішення контролюючого органу становить 10 днів (в адміністративному порядку), а тому для визнання такої відмови у прийнятті податкової  декларації неправомірною, слід невідкладно звертатися до кваліфікованих спеціалістів з метою підготовки відповідної скарги.

Відкриття кадрового агенства в Україні: порядок та особливості

Відкриття кадрового агенства в Україні– перспективний та цікавий бізнес  на сьогоднішній день, враховуючи спрощення процедур для працевлаштування громадян України з боку багатьох країн (зокрема, Німеччини), однак створення такого агентства та його діяльність має певні особливості.  Так, окрім нормативних актів, що регулюють реєстрацію юридичних осіб та ФОП, діяльність  посередництва з працевлаштування регулюється також і спеціальним законом – «Про зайнятість населення». Які ж кроки передбачає процедура відкриття кадрового агентства? Реєстрація суб’єкту господарювання. Так, згідно Закону «Про зайнятість населення», діяльність з посередництва у працевлаштуванні може здійснювати юридична особа незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, а також фізична особа – підприємець. Порядок реєстрації...

Відкриття кадрового агенства в Україні– перспективний та цікавий бізнес  на сьогоднішній день, враховуючи спрощення процедур для працевлаштування громадян України з боку багатьох країн (зокрема, Німеччини), однак створення такого агентства та його діяльність має певні особливості.  Так, окрім нормативних актів, що регулюють реєстрацію юридичних осіб та ФОП, діяльність  посередництва з працевлаштування регулюється також і спеціальним законом – «Про зайнятість населення».

Які ж кроки передбачає процедура відкриття кадрового агентства?

  • Реєстрація суб’єкту господарювання. Так, згідно Закону «Про зайнятість населення», діяльність з посередництва у працевлаштуванні може здійснювати юридична особа незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, а також фізична особа – підприємець. Порядок реєстрації суб’єктів господарювання регулюється законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань».
  • Обрання виду оподаткування (загальної або спрощеної системи)
  • Облік суб’єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні формується та ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції (Державною службою зайнятості), а тому необхідно подати до такого органу відповідну заяву для взяття підприємства на облік.
  • Якщо діяльність кадрового агентства передбачає працевлаштування громадян за кордоном, то для цього обов’язковим етапом є отримання ліцензії на посередництво у працевлаштуванні за кордон (у порядку, передбаченому Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності»). Для цього необхідним є також пошук закордонних партнерів та укладення з ними відповідних зовнішньоекономічних договорів (що є обов’язковою умовою отримання ліцензії).

Окрім цього, для здійснення такого виду діяльності передбачений перелік обов’язкових ліцензійних вимог для юридичної особи: наявність веб-сайту, спеціальне облаштування приміщення, наявність оргтехніки та ін..

  • Якщо ж діяльність кадрового агентства здійснюється у вигляді аутсорсингу, то для такого виду діяльності також необхідно отримати спеціальний дозвіл, що видається Державною службою зайнятості. Простими словами, аутсорсинг означає наймання працівників з метою їх подальшого передання в так звану «оренду» іншим підприємствам. Даний вид діяльності знайшов своє законодавче закріплення у ст..39 Закону України «Про зайнятість населення».

Зокрема, законодавством визначено 5 основних обов’язків, яких повинен дотримуватися такий суб’єкт господарювання:

1) укласти договір з роботодавцем про застосування праці працівника;

2) виплачувати працівникові заробітну плату в розмірі, не нижчому, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом, та заробітної плати, яку отримує працівник у роботодавця за виконання такої ж роботи;

3) забезпечувати працівнику час роботи та відпочинку на умовах, визначених для працівників роботодавця, що передбачено умовами колективного договору та правилами внутрішнього трудового розпорядку;

4) нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на користь працівника;

5) не перешкоджати укладенню трудового договору між працівником та роботодавцем, у якого виконувалися ним роботи.

 

Тобто, дотримання гарантій праці працівників є обов’язковим при провадженні аутсорсингу, при цьому на суб’єкта господарювання покладаються інші, окрім передбачених Кодексом законів про працю обов’язки.

 

З огляду на зазначене, відкриття кадрового агентства має свої особливості : починаючи від її реєстрації та отримання всіх необхідних документів, і закінчуючи особливостями провадження такої діяльності. Саме тому, ми переконані, що юридичний супровід кваліфікованого спеціаліста у такій справі без сумніву не буде зайвим!

Транспортний податок – ким і як сплачується?

Із внесенням змін до Податкового кодексу України в податковій системі нашої держави з'явився відносно новий податковий платіж – транспортний податок. В даному дописі ви дізнаєтеся, хто повинен сплачувати такий податок і за які саме автомобілі, у якому розмірі та яким саме чином. Хто є платником транспортного податку? Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством ВЛАСНІ ЛЕГКОВІ автомобілі, які є об’єктами оподаткування. Які ж саме автомобілі підлягають під оподаткування? Для того, щоб існував обов’язок сплати такого податку, автомобіль повинен підпадати під 2 основні ознаки: 1) з року випуску автомобіля минуло не більше п’яти...

Із внесенням змін до Податкового кодексу України в податковій системі нашої держави з’явився відносно новий податковий платіж – транспортний податок. В даному дописі ви дізнаєтеся, хто повинен сплачувати такий податок і за які саме автомобілі, у якому розмірі та яким саме чином.

Хто є платником транспортного податку?

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством ВЛАСНІ ЛЕГКОВІ автомобілі, які є об’єктами оподаткування.

Які ж саме автомобілі підлягають під оподаткування?

Для того, щоб існував обов’язок сплати такого податку, автомобіль повинен підпадати під 2 основні ознаки:

1) з року випуску автомобіля минуло не більше п’яти років (включно);

2) середньоринкова вартість авто становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового року (у 2020 році така вартість становитиме 1,77 млн грн. (що еквівалентно ~ 73 тис.дол).

Вартість легкового автомобіля визначається Мінекономрозвитку станом на 1 січня податкового року виходячи з марки, моделі, року випуску, об’єму циліндрів двигуна, типу пального. Так, на сайті Мінекономрозвитку (http://www.me.gov.ua/Vehicles/CalculatePrice?lang=uk-UA) ви можете скористатися спеціальним калькулятором, аби обчислити таку вартість згідно встановлених параметрів.

Яка ставка транспортного податку?

Ставка транспортного податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 грн за кожен легковий автомобіль.

У який спосіб та строки здійснюється сплата податку?

Органи, що здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів, зобов’язані щомісяця у десятиденний строк після закінчення календарного місяця подавати фіскальним органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку за місцем реєстрації відповідного автомобіля.

Податкове повідомлення-рішення про сплату суми податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються платнику податку фіскальним органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового року. Транспортний податок сплачується ПРОТЯГОМ 60 ДНІВ з дня вручення такого податкового повідомлення-рішення.

Важливо! За автомобілі, придбані протягом року, податок сплачується ПРОПОРЦІЙНО КІЛЬКОСТІ МІСЯЦІВ, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу.

Пам’ятайте, що за порушення строків сплати податків (в тому числі і транспортного податку) передбачена фінансова відповідальність, встановлена Податковим кодексом України!

Сподіваємося, ця інформація була для вас корисною!

Як змінити цільове призначення земельної ділянки?

Першочергово варто зазначити, що зміна цільового призначення земельної ділянки повинна відповідати чіткому встановленому законодавством порядку. У випадку, якщо особою було порушено такий порядок, то наслідком такого порушення може бути визнання недійсними угод щодо земельних ділянок, відмова в державній реєстрації таких земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною, а також притягнення до відповідальності винних осіб. Для зміни цільового призначення земельної ділянки власнику варто в першу чергу розробити відповідний проект землеустрою (Відповідно до ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення). Для розроблення такого проекту необхідно звернутися до землевпорядної організації, що має у своєму...

Першочергово варто зазначити, що зміна цільового призначення земельної ділянки повинна відповідати чіткому встановленому законодавством порядку. У випадку, якщо особою було порушено такий порядок, то наслідком такого порушення може бути визнання недійсними угод щодо земельних ділянок, відмова в державній реєстрації таких земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною, а також притягнення до відповідальності винних осіб.

Для зміни цільового призначення земельної ділянки власнику варто в першу чергу розробити відповідний проект землеустрою (Відповідно до ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення).

Для розроблення такого проекту необхідно звернутися до землевпорядної організації, що має у своєму штаті сертифікованих інженерів-землевпорядників. Розробка проекту землеустрою здійснюється на підставі укладеного із землевпорядною організацією договору.

Землевпорядна організація має виконати геодезичні роботи і розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки У СТРОКИ, ВСТАНОВЛЕНІ ДОГОВОРОМ.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає погодженню уповноваженими органами влади відповідно до статті 186-1 Земельного кодексу України. А саме: місцевим управлінням Держгеокадастру, місцевим відділом архітектури та містобудування та іншими організаціями в окремих індивідуальних випадках.

Нагадаємо, що  з 2013 року набрала чинності норма Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», якою передбачено, що зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється. Дізнатися про наявність такої документації у разі розміщення земельної ділянки в межах населеного пункту можна в міській (сільській, селищній) раді, а у разі розміщення ділянки за межами населеного пункту – в місцевій райдержадміністрації.

У деяких випадках, передбачених статтею 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки при зміні її цільового призначення має бути поданий на обов’язкову державну експертизу. У цьому випадку погоджений проект подається замовником або розробником до Держземагентства України (чи його територіального органу) для здійснення такої експертизи.

Надалі порядок зміни цільового призначення земельних ділянок передбачає:

  • подання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки до відповідного органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади;
  • розгляд та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

Затвердження проекту здійснюється уповноваженими органами (за місцезнаходженням ділянки) на підставі відповідного клопотання: якщо земельна ділянка в межах населеного пункту – відповідними сільськими, селищними, міськими радами; за межами населених пунктів – районними державними адміністраціями; за межами населених пунктів, що не входять в території району або в разі, якщо районна державна адміністрація не утворена, – Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними державними адміністраціями.

  • прийняття уповноваженим органом на підставі проекту відведення земельної ділянки рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки, або ж відмову у такій зміні. Уповноважений орган має прийняти рішення про затвердження проекту та зміну цільового призначення земельної ділянки або відмову у вчиненні таких дій.

Варто пам’ятати, що відмова уповноваженого органу у зміні цільового призначення земельної ділянки або залишення заяви без розгляду МОЖУТЬ БУТИ ОСКАРЖЕНІ ДО СУДУ.

Якщо ж проект землеустрою було затверджено, Вам слід звернутися до державного кадастрового реєстратора у територіальному (районному, міському) органі Держгеокадастру України із заявою про внесення змін до відомостей про земельну ділянку. Подана Вами заява на протязі 14 днів розглядається державним кадастровим реєстратором територіального органу Держгеокадастру у районі (місті), за наслідком чого, у разі, якщо подані документи складені вірно, державний кадастровий реєстратор вносить відомості про зміну цільового призначення Вашої земельної ділянки до Державного земельного кадастру.

Останнім етапом є реєстрація прав на нерухоме майно в державному реєстрі прав. Це можна зробити, звернувшись до центру надання адміністративних послуг чи нотаріуса з відповідним пакетом документів. В результаті інформація про реєстрацію права за бажанням заявника може бути надана у паперовій формі.